Угорська окупація Закарпаття 1939-1944 років

За часів угорської окупації Закарпаття 1939-1944 років загинуло від репресій близько сто тисяч закарпатців (кожен шостий мешканець краю). Майже нічого не говориться про ще один вид репресій – трудові табори, які угорська влада почала створювати ще в 1939 році.

Показово, що на Закарпатті до трудових таборів не забирали представників привілейованих націй (угорців і німців), а лише людей «другого сорту» – з числа українського, єврейського, румунського, словацького, ромського населення.

За архівними документами трудове рабство офіційно називалось хортистами “Трудова служба в угорській королівській армії” (Munkaszolgálat a magyar királyi Honvédségben).

Згідно з даними угорського уряду, лише навесні 1942 року із Закарпаття відправили на примусові роботи в глиб Угорщини понад 14 тисяч осіб. За післявоєнними підрахунками спеціальної комісії Закарпатської області, окупаційна влада забрала у трудові табори Угорщини і Німеччини близько 71 тисячу закарпатців, застосувавши етнічний критерій.

Василь Гоблик, якого у квітні 1944 року 18-річним вивезли у робітничий табір, свідчить: «Нас привезли у Матесалку, місто в Угорщині. Як щось середнє між людиною і твариною, розвантажили і вигнали на велике поле десь 200 гектарів, сказали: «Тут будете жити і робити». Це поле з хлівами-бараками, де раніше зупинялися жниварі, огородили залізною сіткою. Поставили залізні ворота і вишки для охоронців. Нас було дві тисячі чоловіків. Там просто неба й ночували. Нам було важко і фізично, і психологічно, адже ніхто не вважав нас за людей.

У межах поля, де жили, за певний час уже нічого не росло, хоч воно було зеленим, бо ми поїли навіть траву, весь бур’ян. А коли попри наш табір проходили угорські жінки, чоловіки яких були на фронті, ми просовували пальці крізь сітку і благали дати шматок хліба».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.