російські ракети вбили маленьку Лізу

Усміхнена жінка йде сонячною вулицею Вінниці. Поряд із нею її донька завзято штовхає свій візочок, потім підіймає голову й дивиться в камеру телефону — мама знімає сторіз.

«Куди ми йдемо, зайченя, до Алли?» — питає в доньки. 

За дві години та сама коляска — чорна з рожевим — на страшній фотографії під жахливою новиною: посеред дня на центр Вінниці впали російські ракети. Дівчинка, яка була у візочку, загинула на місці. Її мама — у важкому стані шпиталізована, їй відірвало ногу. Ті самі мама й донька зі щасливого відео за кілька годин до атаки росії.

«Сьогодні наші серця обливаються кров’ю, а очі сповнені сльозами, тому що наша багатотисячна сім’я втратила одного зі своїх. Найбільшу лють і біль викликає те, що це — маленька, ні в чому не винна дитина. Наша дитина. Наша маленька Ліза», — через кілька годин після трагедії напишуть на сторінці Всеукраїнської благодійної організації «Синдром Дауна».

Загибла дівчинка Ліза була з тих дітей, яких називають «сонячними». В організації знали і Лізу, і її маму Ірину, адже батьки, які мають дітей із синдромом Дауна, підтримують контакти й допомагають одне одному. 

В організації кажуть — у той час, як на Вінницю впали російські ракети, Ірина Дмитрієва поверталася з логопедичного заняття. На них вона постійно водила свою чотирирічну доньку. Заняття відбувалися поруч із площею Перемоги. російські ракети впали саме тоді, коли Ірина з Лізою йшли додому. Дівчинка загинула на місці. 

Подруга Ірини, Лідія Войтенко, розповіла журналістам «20 хвилин», що з Ірою вони товаришували, бо в обох — «сонячні» діти.

«В Іри була мрія переїхати до Києва. До війни їй вдалося стати на ноги: почала винаймати окреме житло, знайшла нову хорошу роботу. Її життя щойно почало налагоджуватись… Я перепрошую, але більше говорити не можу. Дуже важко»…

Іра свою мрію здійснила. Вона мешкала в Києві, працювала дизайнеркою в рекламному відділі видавничого дому «Картель». Але сталося 24 лютого, і жінка змушена була рятувати себе й дитину. Повернулася до Вінниці, де жила її мама. Обласний центр, вочевидь, здавався жінці безпечнішим за столицю. 

«З 14-го тижня вагітності, коли поставили діагноз “вада серця”, ми вже так сильно її любили й вірили. Пообіцяли, що в неї буде найщасливіше життя! І ми ніколи, ніколи її не залишимо! А як же інакше?» — якось в інстаграмі Ірина написала про свою доньку. 

Проте найщасливіше життя Лізи перервала росія… 

А разом із ним — і багато інших життів. Станом на 20 годину 14 липня кількість загиблих унаслідок ракетного удару по Вінниці сягнула 23 людей. Ще 42 людини шукають. З ними обірвався зв’язок.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.